Кава, кориця та затишок

Надійка Гербіш: Письменниця, чиї історії пахнуть кавою, корицею та затишком ☕

Цукерка для душі: Чому її книги — це ваша книжка-терапія

Чи знаєте ви, що таке книжка-затишок? Та, яку відкриваєш, коли на вулиці сіро, а на душі — тужливо? Якщо ви шукаєте саме таку, то вам час познайомитися з Надійкою Гербіш — українською письменницею, чия творчість стала синонімом тепла і тихої мудрості.

Почнемо одразу з головного. Ці слова, наче обійми, здатні зупинити час і нагадати про важливе:

«Життя — це не репетиція. Варто перестати жити на чернетку. Не відкладай доброту, не відкладай вдячність, не відкладай обійми».

Це не просто фрази, це філософія життя, яку Надійка Гербіш дарує своїм читачам. Вона пропонує нам не просто читання, а справжню книжку-терапію, що обіймає і заспокоює. Якщо ви шукаєте книгу, яка допоможе видихнути та нагадати про прості, але важливі речі, то це саме вона.

---

Стиль, що закохує: Анатомія тепла і щирості

Головний секрет популярності Надійки — її вміння говорити про складне через призму доброти. Що робить її стиль унікальним?

1. «Розмова по душах» і щирість

Її проза — це короткі есеї та замальовки, написані настільки щиро та довірливо, ніби ви п’єте каву з найкращою подругою. Вона не повчає, а ділиться власним досвідом та переживаннями, створюючи особливу близькість із читачем.

«Важливо вміти бути добрим до себе, коли тобі нестерпно. Бо ж якщо не ти, то хто? Іноді треба просто дозволити собі бути слабким».

2. Культ деталей та відчуттів

У її історіях важлива кожна дрібниця, що створює атмосферу: запах кориці, скрип дерев'яної підлоги, тепло чашки в руках. Ці деталі не просто фон, вони створюють ефект повного занурення у світ, де панує спокій. Надійка показує, як ці маленькі миті формують велике щастя.

«Вдячність, вдячність, і знову вдячність. Це єдина мова, якою може говорити душа, коли все йде не за планом».

3. Глибина замість поверхневості

Не дозволяйте «теплим» назвам ввести вас в оману. За цим затишком Гербіш ховається справжня життєва мудрість. Вона пише про прийняття власної недосконалості, про силу прощення, про важливість віри та пошук себе.

«Хтось залишає у цьому світі сліди від великого взуття, хтось – від маленького. Але найбільше значення має слід, який ти залишаєш у чиємусь серці».

---

З чого почати? Знакові книги Надійки Гербіш

Якщо ви готові до цієї літературної подорожі, ось кілька ключових творів, з яких варто почати знайомство.

• «Теплі історії до кави»

  Це ідеальний старт. Збірка коротких надихаючих замальовок, які стали справжнім бестселером. Це як добірка найкращих життєвих порад, що подані з любов’ю. Вони ідеально підходять, щоб читати їх по одній вранці чи перед сном для позитивного настрою.

• «Теплі історії до шоколаду»

  Продовження серії, що пропонує ще більше затишку та філософських роздумів про стосунки, сім'ю та дружбу. Якщо вам сподобалася кава, то шоколад стане чудовим доповненням.

• «Мандрівки з чарівним атласом»

  Чудова книга, якщо ваша аудиторія читає дітям. Вона про подорожі, відкриття світу, прийняття інших культур і, звісно ж, про пригоди. Це чудовий спосіб відкрити світ для дитини крізь призму доброти.

• «Одного разу на Різдво»

  Збірка, насичена різдвяним духом. Ідеально підходить для створення святкового настрою, навіть якщо до свят ще далеко. Нагадує, що диво трапляється, коли ти його чекаєш.

Не відкладайте затишок на потім

Книги Надійки Гербіш — це той якір, який допомагає знайти спокій у метушні, і та цукерка, яку хочеться скуштувати ще і ще, щоб відчути солодкість життя. Вони нагадують: щастя — у простих речах, які ми часто пропускаємо.

А яка її історія чи цитата вже зігріла вас? Поділіться своїми думками у коментарях!

Східна душа, що пише про любов і життя на берегах Босфору та Каспію

Ельчин Сафарлі: Східна душа, що пише про любов і життя на берегах Босфору та Каспію

Вступ

Ельчин Сафарлі (азерб. Elçin Səfərli) — сучасний азербайджанський письменник та журналіст, який пише російською мовою. Його проза, наповнена атмосферою Сходу, глибокими емоціями та філософськими роздумами, швидко знайшла відгук у серцях читачів, особливо жінок, які становлять значну частину його аудиторії. Сафарлі часто називають "літературним відкриттям" за його особливий, ліричний і чуттєвий стиль.

Цитата-запрошення: «Коли вкладаєш у бажання любов, можливо багато чого.» (Ельчин Сафарлі)

---

Біографія та становлення

Ельчин Сафарлі народився 12 березня 1984 року в місті Баку, Азербайджанська РСР. Його шлях до письменництва розпочався досить рано, він рано зрозумів, що його покликання — в історіях, які він почав публікувати під псевдонімом у молодіжних газетах. З 16 років він активно працював у друкованих ЗМІ та навчався на факультеті журналістики. Протягом тривалого часу Сафарлі жив у Стамбулі, що кардинально вплинуло на його ранню творчість. Професійний журналіст та лауреат низки літературних конкурсів, Сафарлі з часом повністю присвятив себе письменництву, зробивши своїм головним інструментом слово, що лікує та надихає.

Вислів про життя: «Будь тим, хто ти є. Живи з тим, хто тебе любить. І люби того, хто з тобою поряд.» (З роману «Мені тебе обіцяли»)

---

Творчість та основні теми

Творчий доробок Ельчина Сафарлі складається з понад десятка романів та збірок оповідань. Його книги присвячені темі східних традицій, культури, побуту, глибокої любові, самопізнання, пошуку щастя у простих речах та вмінню дякувати життю.

Ключові твори з цитатами

1. «Солодка сіль Босфору» («Сладкая соль Босфора», 2008) — Дебютний роман, який приніс йому широке визнання. У ньому він вперше висловив свою любов до Стамбулу.

   Цитата з книги: «Тільки той, хто пройшов через розлуку, знає, наскільки близька зустріч.»

2. «Туди без повернення» («Туда без обратно», 2008) — Розповідь про російську дівчину, яка опинилася у Стамбулі.

   Цитата з книги: «Любов – це здатність знаходити щастя в деталях, які для інших нічого не значать.»

3. «Рецепти щастя» («Рецепты счастья», 2013) — Своєрідний «щоденник східного кулінара», де переплітаються життєві історії, мудрі поради та кулінарні рецепти.

   Цитата з книги: «Щастя – це коли ти вдома. А дім – це не місце, а стан душі.»

4. «Розкажи мені про море» («Расскажи мне о море», 2016) — Книга, присвячена рідному Азербайджану та Баку, де автор розмірковує про свої складні, але важливі стосунки з Батьківщиною.

   Цитата з книги: «Море – це все, що залишилося від наших сліз. І воно ніколи не сумує.»

5. «Коли я повернуся, будь удома» («Когда я вернусь, будь дома», 2017) — Роздуми про вічність, життя, смерть та необхідність мати місце, куди завжди хочеться повернутися.

   Цитата з книги: «Дім — це там, де ти не повинен нікому нічого пояснювати.»

6. «Дім, де жевріє світло» («Дом, в котором горит свет», 2019) — Лірична проза, що закликає шукати світло і добро в собі та навколо, незважаючи на життєві негаразди.

   Цитата з книги: «Найважливіше — не забувати про світло в собі, навіть якщо навколо темрява.»

---

Стиль та філософія

Проза Сафарлі вирізняється ліричністю, чуттєвістю та глибоким філософським підтекстом. Його тексти наповнені теплом, меланхолією та емоціями, а його стиль часто називають «терапевтичним». Він майстерно відтворює колорит Сходу, його запахи, звуки та особливу філософію життя. У його книгах завжди присутні роздуми про вічні цінності, пошук свого місця та прийняття долі.

Вислів про головне: «Усе, що з нами відбувається, ми робимо заради любові. Навіть коли здається, що все навпаки.» (З роману «Якщо б ти знав...»)

---

Висновок: Філософія, зіткана зі слів

Ельчин Сафарлі — це голос сучасного Сходу в літературі, який говорить про найголовніше: про любов, дім, пам'ять і ту просту, але глибоку філософію, що вчить цінувати те, що маєш. Його книги є не просто історіями, а справжніми щоденниками душі, які надихають і зігрівають, немов теплий чай на березі моря. Його проза — це заклик до внутрішнього спокою та пошуку сенсу у звичайних речах.

Фінальний заклик та мудрість письменника:

«Не закривайте своє серце від нового. Краще, що ми можемо зробити, — це навчитися бути щасливими тут і зараз.»

«Життя, як маленька ковдра: потягнеш нагору — мерзнуть ноги, потягнеш униз — голова. Жити вміє той, хто згортається калачиком.» (З роману «Я хочу додому»)

«Не варто пояснювати, хто ти є, тому, хто цього не бачить. Втрачаєш час, втрачаєш себе.»

«Найгірше — це коли хочеш забути, а не можеш, бо пам'ять сильніша за тебе.»

«Все починається з бажання — любити, прощати, розуміти. А потім починається життя.»

Якщо Ви відчули спорідненість із цією чуттєвою та мудрою прозою, ми заохочуємо Вас поринути у світ Ельчина Сафарлі глибше.

---

---

Як познайомитися з автором ближче (Фінальна коректура)

Для читачів, які бажають стежити за життям та новими ідеями Ельчина Сафарлі, рекомендуємо його основні канали комунікації:

• Instagram (Основний канал):

  • Нікнейм для пошуку: @elchinsafarli

• Telegram-канал:

  • Рекомендація: Шукайте безпосередньо у додатку Telegram за нікнеймом @elchinsafarli або перевірте актуальне посилання у "шапці" його Instagram-профілю.

---

Де прочитати та придбати книги Ельчина Сафарлі в Україні

Твори Ельчина Сафарлі широко доступні в українських видавництвах, оскільки його книги перекладено українською мовою.

Ось кілька надійних джерел для придбання його видань:

1. Видавництво "BookChef": Це видавництво публікує багато його творів українською мовою. На їхньому сайті можна знайти повний перелік доступних книг, таких як «Коли я повернуся, будь удома», «Розкажи мені про море», «Дім, де жевріє світло» та інші.

   • Пошуковий запит: "BookChef Ельчин Сафарлі"

2. Інтернет-книгарня "Наш Формат": Тут також представлено багато його творів українською мовою.

   • Пошуковий запит: "Наш Формат Ельчін Сафарлі"

3. Книгарні "Є" та "Yakaboo": Найбільші українські книжкові платформи, де його книги доступні для замовлення як українською, так і російською мовами.

   • Пошуковий запит: "Книгарня Є Ельчін Сафарлі" або "Yakaboo Ельчін Сафарлі"

Зверніть увагу: оскільки прямі посилання в чаті виявилися ненадійними, рекомендуємо вводити вказані пошукові запити безпосередньо в Google або на сайтах відповідних книгарень.

Чернігівські Діброви

Чернігівські Діброви: Зелений Щит Історії та Скарб Сьогодення

Ліси, що оточують древній Чернігів, — це не просто природні масиви. Це живі свідки епох, що формували долю Північної України. Від богатирського епосу Київської Русі до економічної міці Козаччини — Чернігівські Діброви завжди виконували ключову роль: оборонну, ресурсну та духовну.

---

Читати далі...

Вознесенське

Вознесенське: Село на Богатирському Шляху та Форпост Героїв

Село Вознесенське на Чернігівщині — це не просто географічна точка, а живий, багатошаровий історичний архів. У його давній назві — Свинь — закодована велич і трагедія, свідчення того, що ця земля з часів Київської Русі стояла на богатирському шляху захисту нашої Вітчизни.

---

Читати далі...

Аисты

Владимир Высоцкий "Аисты"

"Небо этого дня ясное,

Но теперь в нем броня лязгает.
А по нашей земле гул стоит,
И деревья в смоле, - грустно им.
Дым и пепел встают, как кресты,
Гнезд по крышам не вьют аисты.

Колос - в цвет янтаря, успеем ли?
Нет! Выходит, мы зря сеяли.
Что ж там цветом в янтарь светится?
Это в поле пожар мечется.
Разбрелись все от бед в стороны.
Певчих птиц больше нет - вороны.

И деревья в пыли - к осени,
Те, что песни могли, - бросили.
И любовь не для нас. Верно ведь?
Что нужнее сейчас? Ненависть.
Дым и пепел встают, как кресты,
Гнезд по крышам не вьют аисты.

Лес шумит, как всегда, кронами,
А земля и вода - стонами.
Но нельзя без чудес - аукает
Довоенными лес звуками.
Побрели все от бед на Восток,
Певчих птиц больше нет, нет аистов.

Воздух звуки хранит разные,
Но теперь в нем гремит, лязгает.
Даже цокот копыт - топотом,
Если кто закричит - шепотом.
Побрели все от бед на Восток,
И над крышами нет аистов."

Обитаемый остров

"Обитаемый остров": Обзор

Обитаемый остров – это научно-фантастический роман братьев Стругацких, написанный в 1969 году, который часто называют одной из вершин их творчества и важным произведением в жанре социальной фантастики.

Сюжет:

Главный герой, землянин Максим Каммерер, терпит крушение на неизвестной планете, которую местные жители называют Саракш. Внешне планета напоминает Землю, но вскоре Максим обнаруживает её зловещие особенности. Общество Саракша живёт под жёстким контролем «Неизвестных Отцов» – анонимных правителей, которые поддерживают свою власть с помощью сложной системы пропаганды и, главное, башен-излучателей.

"Вышки пропаганды" (Излучатели):

Эти башни испускают особые волны, которые воздействуют на мозг жителей, подавляя их волю, критическое мышление и способность к самостоятельному анализу. Раз в сутки излучение усиливается, вызывая у большинства населения приступ эйфории и безусловной лояльности к правительству, а у «вырожденцев» – приступы невыносимой боли и агонии. Таким образом, излучатели служат мощным инструментом массового зомбирования и устранения инакомыслящих.

Главная идея:

Роман исследует темы свободы воли, тоталитаризма, манипуляции сознанием и борьбы за гуманизм. Максим, как человек с развитой индивидуальностью и отсутствием реакции на излучение, становится свидетелем и участником сопротивления системе. Он сталкивается с моральными дилеммами и осознаёт, насколько хрупкими могут быть свобода и разум под давлением мощной пропагандистской машины.

«Обитаемый остров» – это не просто приключенческий роман, а глубокое философское произведение, предостерегающее о возможных путях развития общества под гнётом несвободы и о важности сохранения критического мышления.

Это один из самых узнаваемых образов в их творчестве, который до сих пор очень актуален.

Манкурт

Манкурт — это образ, который стал широко известен благодаря роману Чингиза Айтматова "Буранный полустанок" (или "И дольше века длится день").

В романе манкурт — это человек, насильно лишенный памяти о своем прошлом, о своей семье, культуре и истории. Это раб, превращенный в бездумное, покорное существо, которое помнит только приказы своего хозяина и не осознает своей прежней идентичности.

Процесс превращения в манкурта (по Айтматову):

В произведении Айтматова описывается жестокая пытка, которую применяли жуаньжуаны (одно из древних кочевых племен) к пленным. На голову пленника надевали "шири" — кусок свежей верблюжьей кожи, которая под палящим солнцем высыхала, сжималась и сжимала голову, вызывая невыносимую боль. Это приводило к потере памяти и превращению человека в безвольного раба, манкурта.

Символизм образа:

Образ манкурта вышел за пределы художественного произведения и стал нарицательным. Он символизирует:

• Потерю исторической памяти: Человек или народ, забывший свои корни, культуру, традиции и историю.
• Отказ от национальной идентичности: Отрыв от своей принадлежности и принятие чужих ценностей без критического осмысления.
• Идеологическую обработку: Насильственное навязывание чуждых идей, приводящее к потере собственного "я".
• Покорность и бездумность: Человек, который становится легко управляемым и неспособным к самостоятельному мышлению.

Таким образом, "манкурт" в современном понимании — это не просто персонаж романа, а глубокий культурный и социальный символ человека, лишенного памяти и самосознания, что делает его удобным инструментом в чужих руках.

Мир вокруг нас давно мертв.Возможно, вы удивитесь, но даже таким миром можно наслаждаться

В городе моем... - Вивиан

Зона Отчуждения

В городе моем остывает жизнь.

Солнце не взойдет. Он не заслужил.

Не забыться сном. Не сойти с ума.

В городе моем вечная зима.

В городе моем люди без имен.

В городе моем каждый заклеймен.

Номер на груди, впадины глазниц.

Город палачей и самоубийц.

В городе моем принято молчать.

Снегом по земле стелется печаль.

Траур по себе режет без ножа.

Нечего терять. Никого не жаль.

В городе моем чистый только лед.

Я его боюсь. Он меня убьет.

В городе моем не бывает дня.

Город-эшафот, город-западня.

В городе моем остывает жизнь.

Солнце не взойдет. Он не заслужил.

Траур по себе. Некуда бежать.

Некого терять. Ничего не жаль...

...в городе моем.

Олесь Бузина

Вкус жизни чувствую

Вкус жизни чувствую. Во мне живет

Старинных вин шипучее проклятье.

Бокалы вздрогнули. Плеснулся сок и вот

Потек струей на расшитое платье.

Тут стены сухи. Тут глаза горят.

Тут угли тлеют в горнище камина.

На кухне под ножами поварят

В лангет стекает красная свинина.

И вижу Рубенса в таком же кабачке.

Одной рукой он держит кружку с пивом,

Другой – красотке мнет тугую грудь,

Так, что девице даже не вздохнуть.

Рука сильна. Слегка дрожа от ласки,

Как будто в тигле растирает краски

Афанасий Фет

Весенний дождь

Ещё светло перед окном,

В разрывы облак солнце блещет,

И воробей своим крылом,

В песке купаяся, трепещет.

А уж от неба до земли,

Качаясь, движется завеса,

И будто в золотой пыли

Стоит за ней опушка леса.

Две капли брызнули в стекло,

От лип душистым мёдом тянет,

И что-то к саду подошло,

По свежим листьям барабанит.

Андрей Вознесенский

Велосипеды

Лежат велосипеды

В лесу, в росе.

В березовых просветах

Блестит шоссе.

Попадали, припали

Крылом — к крылу,

Педалями — в педали,

Рулем — к рулю.

Да разве их разбудишь —

Ну, хоть убей! —

Оцепенелых чудищ

В витках цепей.

Большие, изумленные,

Глядят с земли.

Над ними — мгла зеленая,

Смола, шмели.

В шумящем изобилии

Ромашек, мят

Лежат. О них забыли.

И спят, и спят.

Марина Бойкова

Апрельский дождь

Ты слышишь, шелестит апрельский дождь

Ты слышишь, шелестит апрельский дождь?..

Тепло боится быть еще привычным,

И дождь без спроса, как нежданный гость,

На лужах морщит рожицы трагично…

О чем он плачет этот серый дождь?

О радости, о нежности, о счастье?

А, может, это сверху сам Господь

Нас окропил водою для причастья?..

А, может, это так клокочет злость?

И через край, сшивая землю с небом,

Рыдает сиротливо серый дождь

И душу задевает рикошетом...

И сверху вниз, и снова вкривь и вкось,

Смывает грязь и очищает город.

Ты знаешь, что шепнул мне этот дождь?

Что скоро лето. Слышишь, лето скоро!

Владимир Маяковский

Универсальный ответ

Мне надоели ноты - много больно пишут что-то.
Предлагаю без лишних фраз
универсальный ответ -всем зараз.
Если нас вояка тот или иной
захочет спровоцировать войной,-
наш ответ: нет!
А если даже в мордобойном вопросе
руку протянут -
на конференцию, мол, просим,
всегда ответ: да!
Если держава
та или другая
ультиматумами пугает,-
наш ответ: нет!

А если, не пугая ультимативным видом,
просят:
- Заплатим друг другу по обидам,-
всегда ответ: да!
Если концессией
или чем прочим
хотят на шею насесть рабочим,-
наш ответ: нет!
А если взаимно,
вскрыв мошну тугую,
предлагают:
- Давайте честно поторгуем!-
всегда ответ: да!
Если хочется
сунуть рыло им
в то,
кого судим, кого милуем,-
наш ответ: нет!
Если просто попросят
одолжения ради -
простите такого-то -
дурак-дядя,-
всегда ответ: да!
Керзон, Пуанкаре, и еще кто там?!
Каждый из вас пусть не поленится
и, прежде
чем испускать зряшние ноты,
прочтет
мое стихотвореньице.

Эльдар Рязанов

Тишина

В старинном парке корпуса больницы,

кирпичные простые корпуса…

Как жаль, что не учился я молиться,

и горько, что не верю в чудеса.

А за окном моей палаты осень,

листве почившей скоро быть в снегу.

Я весь в разброде, не сосредоточен,

принять несправедливость не могу.

Что мне теперь до участи народа,

куда пойдет и чем закончит век?

Как умирает праведно природа,

как худо умирает человек.

Мне здесь дано уйти и раствориться…

Прощайте, запахи и голоса,

цвета и звуки, дорогие лица,

кирпичные простые корпуса…

Лазарь Серебров

Журавли прилетели

Журавли , журавли мне рассказывать долго не надо.

Знаю как вы скучали за домом в далёких краях.

Вы вернулись опять ,значит всё повториться с начала .

Мы давно научились, друзей своих верных встречать !

Т. Шорыгина

Белая осина

Замерли вершины,

Ветры в поле спят,

Только у осины

Листья шелестят.

Шепчутся бессонно,

Говорят друг с другом,

Пробегают волны

По листве упруго.

Спят в лесу рябины,

Дремлет пышный клён.

Чуткая осина

Стережёт их сон.

Линус Торвальдс

Почему

...я абсолютно ненавижу современные «социальные медиа» - Twitter, Facebook, Instagram. Это болезнь. Кажется, это поощряет плохое поведение.

Я думаю, что отчасти это то, что рассылает электронная почта, и что я уже говорил: «В Интернете никто не слышит, как вы тонки». Когда вы не разговариваете с кем-то лицом к лицу, и вы пропускаете все обычные социальные сигналы, легко пропустить юмор и сарказм, но также очень легко пропустить реакцию получателя, поэтому вы получаете такие вещи, как пламенные войны, и т. д., это может произойти не так легко при личном общении.

Но электронная почта все еще работает . Вы все еще должны приложить усилия, чтобы написать его, и обычно есть какой-то фактический контент (технический или иной). Вся модель "симпатии" и "обмена" - просто мусор. Там нет усилий и нет контроля качества. Фактически, все это направлено на обратный контроль качества, с наименьшими общими знаменательными целями, наживкой на клики и вещами, предназначенными для создания эмоционального отклика, часто вызывающего моральное возмущение.

Добавьте анонимность, и это просто отвратительно. Когда вы даже не помещаете свое настоящее имя в свой мусор (или мусор, которым вы делитесь или что-то подобное), это действительно не помогает.

Я на самом деле один из тех людей, которые думают, что анонимность переоценена. Некоторые люди путают конфиденциальность и анонимность и думают, что они идут рука об руку, и что защита конфиденциальности означает, что вам нужно защищать анонимность. Я думаю, что это неправильно. Анонимность важна, если вы осведомитель, но если вы не можете доказать свою личность, ваша сумасшедшая напыщенная речь на какой-то социальной платформе не должна быть заметна, и вы не сможете поделиться ей или понравиться.

Ну что ж. Рэнт закончен. Я не в соцсетях (я некоторое время пробовал G +, потому что люди на нем не были обычными бессмысленными вещами, но, очевидно, никуда не делись), но это все равно меня раздражает...

Оленек

Ледоход

Гусиный зов издалека...

А радость ходит, как река, –

Выплёскиваясь ненароком;

Вместить её душе невмочь –

Всю ночь не спится,

и всю ночь

Река волнуется под боком!

Светлана Скорик

Зима на Десне

Река в снегу, накрыта и укутана,

обвита лёгким пологом шелков.

Трещат, подбиты ветром и надутые, 

как пузыри, 

палатки из снегов.

.